Прибутковий будинок. Вулиця Небесної Сотні, 17/1. Дослідження уманського краєзнавця і директора ДІАЗ «Стара Умань» Владислава Давидюка.

Вулиця Миколаївська (малюнок Наполеона Орди, 1870 рік)

    Будинок стоїть на розі двох вулиць: Небесної сотні та Садової. Збудований він у другій половині ХIХ століття. Двоповерхову будівлю зображено на малюнку Наполеона Орди від 1870 року.

Вулиця Миколаївська (фото з журналу "Нева", 1888 рік)

    На світлині з журналу «Нева» за 1888 рік видно цей будинок з вулиці Садової. Значна частина його, як це зафіксовано на фотознімку, була дерев'яною. На фотографії початку ХХ століття будівля вже повністю кам'яна. З вулиці Миколаївської свого часу на другому поверсі був балкон. Це був прибутковий будинок. У 1903 році господарем його був Дорфман. Тут був розміщений аптечний магазин Григорія Яковича Дорфмана (невідомо, чи це власник будинку, чи родич, чи однофамілець), магазин книг і канцелярських товарів А. І. Забєлінського, кабінет зубного лікаря Ернестіни Мойсеєвни Гаузнер,Уманське товариство взаємного кредиту. Шейва Хаімовна Туніцка у цей період тримала тут заклад шипучих вод. У 1904 році в будинку був розташований Санкт-Петербурзький магазин годинників Беніаміна Сєрєбрєніка.

Вулиця Миколаївська (фото початку ХХ століття)

    У 1911 - 1914 роках тут вже знаходився магазин із продажу золотих і срібних речей Янкеля Ойфи (у газеті «Известия» Исполнительного Комитета Р.С.Д. г. Умани від15 квітня 1919 року повідомляється про смерть Я. Ойфи). Як згадувала у своїх спогадах Н.В. Суровцова (громадська, політична діячка часів УНР, музей-квартира якої знаходиться за адресою: вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 8а), годинники, оздоби, діаманти не були в Умані рідкістю. Непоказні зовні магазини всередині завжди мали гарний добір речей та каміння.У ніч на 24 березня 1911 року була спроба пограбування магазину Я. Ойфи. Три молодих чоловіки від 17 до 19 років, ввійшовши з внутрішнього двору, зламали замок на дверях суміжнього з магазином порожнього приміщення і стали ламати стіну до магазину. На заваді став сторож, який, почувши, що у приміщенні знаходяться непрохані гості, зачинив ззовні двері, у які зайшли злочинці і негайно став кликати на допомогу. Разом із городовими злодіїв було затримано. Злочинці на допиті у поліцейському відділку зізналися, що перед цим 26 лютого 1911 року вони пограбували і магазин Л. О. Шапіро.

Реклама в газеті "Уманский листок". 1904 рік


Реклама в газеті "Провинциальный Голос". 1914 рік


Реклама в газеті "Голос Умани". 1914 та 1916 рік відповідно


Реклама в газеті "Голос Умани". 1916 рік

 

Реклама в газеті "Уманское слово". 1918 рік

    1 січня 1911 року М.М. Бондаров відкрив відділення шкіряних товарів і всіляких шкіряних виробів для карет. У 1914 році у будинку був аптекарський і косметичний магазин Гольцмана, нижній поверх займала пральня М. Горохода. З вулиці Садової у цей рік розмістився магазин дамських шляп «Leontine» (Сукерник). З газет, які знаходяться в Уманському краєзнавчому музеї, відомо, що уже в серпні 1915 року в будинку знаходилася редакція і контора газети «Голос Умани». Редакція і контора газети проіснували у цьому будинку до 1917 року включно, а у 1917 - 1918 роках тут уже розмістилася редакція і контора газети «Уманское Слово».

Вулиця Миколаївськ. Святкова демонстрація. 1921 рік.

    Оскільки будинок знаходився на перехресті двох вулиць, то в рекламних оголошеннях уманських газет початку ХХ століття адреса будівлі вказується по-різному. В одній газеті вказується вулиця Садова, будинок Дорфмана, у другій – ріг Софіївської і Миколаївської вулиць, будинок Дорфмана, у третій – Миколаївська вул., будинок Дорфмана, або вулиця Миколаївська, ріг Садової. З 1916 року в рекламі вказується вже новий господар будівлі: Садова вулиця №1, ріг Хрещатика, будинок Зайдмана або Садова вул., буд. Зайдмана (б. Дорфмана). Значна частина будівлі розташована вздовж вулиці Садової, тому й адреса більшості рекламних оголошень вказана на Садову вулицю. У 1915-1916 роках деякі приміщення винаймала майстерня з оправлення «Труд» П. Вольфуса. На початку липня 1916 року в будинок перемістилося товариство нічних лікарів, які несли чергування з 22 години до 7 години ранку. З 1916 по 1918 роки в будинку був розташований аптекарський магазин «Экономия» Б.В. Вахнянського, який до цього належав Гольцману. У 1917 році – магазин з продажу фарби К.О. Осташевського. У 1917-1918 роках поряд з редакцією «Голос Умани» працював зубний лікар С.А. Барац. Як засвідчують газети за 1918 рік, у цьому році жінка-лікар К.С. Щербак відновила прийом хворих жінок із гінекологічних, внутрішніх хвороб, а також було відновлено акушерство і прийом хворих дітей.

Вулиця Радянська (нині вул. Небесної сотні). 1941-1943 рік

Вулиця Радянська (нині вул. Небесної сотні). 1949 рік

    З другої половини 20-х років ХХ століття в будинку, на той час його адреса була Радянська, 25, знаходилася контора та складські приміщення Уманського відділення «Ларька». Це відділення займалося продажем будівель, нафтобаків, різноманітних обладнань і тари. Протягом 1936-1937 років приміщення на другому поверсі займала редакція уманської газети «Колгоспна правда», а з 12 вересня 1953 року тут розмістилася редакція газети «Уманська зоря». У післявоєнні роки у будівлі знаходилися приміщення Центральної державної трудової ощадної каси №225, заготконтора райпотребсоюзу, редакція радіоінформації, а також відкритий 31 серпня 1946 року магазин «Книгокультторгу». У цьому магазині, крім книг, продавали музичні інструменти, дитячі іграшки, радіотовари та фотоматеріали. Поряд у невеликій кімнаті знаходився буфет №4 промартілі інвалідів «Об'єднана праця». У 50-х роках в газеті «Уманська зоря» неодноразово порушувалося питання про закриття цього буфету, який торгував виключно горілкою. На той час поряд була зупинка автобусів і буфет став розсадником антисанітарії у центрі міста, п'яні постійно брутально лаялися, билися, спали тут же на вулиці. На його місці пропонувалося відкрити магазин із продажу квітів. Після того, як у період з 6 по 9 серпня 1960 року обвалилася частина приміщення, де була редакція газети, редакцію перевели спочатку в будинок, що знаходився на вулиці Жовтневої революції №1, а згодом у будинок на вулиці Шевченка. Виконком міської ради вирішив на місці старого будинку спорудити вже не дво-, а триповерховий. Для цього було складено кошторис, підготовлено технічну документацію. Другий і третій поверхи відддавали під житлові квартири. У вересні 1962 року Будівельне управліня № 2 розпочало роботу. Перед тим, як приступити до будівництва, будівельники розчистили місце, розгорнули будівельне сміття. Коли площа трохи звільнилась, почали рити траншеї під фундамент. Як і в багатьох місцях нашого міста, тут виявилися підземні споруди. Тому будівельникам довелося значно заглибитись, щоб дійти до твердого грунту. У грудні місяці робітники мурували буто-бетонні стіни фундаменту, які місцями досягли 7-8 метрів. Зверху над ними для міцності влаштували залізобетонний пояс. З нового 1963 року муляри на чолі з досвідченим майстром Г.М. Душейком приступили до кладки цегляних стін. Виконробом на будівництві був А. Дригант. Роботи виконувала комплексна бригада П.П. Гергуна. До літа стіни третього поверху було вимуровано, поставлено покрівлю і будівельники приступили до опоряджувальних робіт. У грудні 1963 року 18-квартирний будинок було заселено.

    З вулиці Радянської на першому поверсі у 50-х роках ХХ століття був міський кооперативний магазин №1, в якому бочками продавали червону та чорну ікру, після реконструкції будинку тут з'явився магазин «Сільгоспродукти», пізніше перейменований в «Урожай». З вулиці Карла Маркса (нині Садова) на початку травня 1964 року було відкрито реконструйований і розширений книжковий магазин №2 «Книги» (завідувач магазину О.В. Казанцев) та невеличкий магазин з продажу квітів. У тій частині, що виходила на ріг вулиць Карла Маркса та Радянської, другий та третій поверхи належали ощадній касі № 225 (нині – Ощадбанк). 8 листопада 2001 року перший поверх, що був під магазином «Урожай» та магазином «Живі квіти», згідно з рішенням міськвиконкому № 581 було передано відділенню банку.

Вулиця Небесної сотні, 17/1. 2017 рік

Джерело: Подорож вулицями старої Умані / В.М. Давидюк. – 2-ге вид., допов. – Умань: ВПЦ «Візаві», 2018. – 527 с.

Детальніше: Ознакування історичних будівель

 

________________ 

Замовити екскурсію можливо за номером: (093) 212 10 99
або перейшовши за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScnQpMR4TqTE7J522l87Asc-QjwzsqwJQBsxjBU5OS4H01Row/viewform?usp=sf_link

Ми у Instagram: https://www.instagram.com/stara_uman/
Youtube канал: https://www.youtube.com/channel/UCl9OYglooPRVGDam5CiPenQ
Ми у Facebook: https://www.facebook.com/diaz.stara.uman/