Приватний будинок. Вулиця Садова, 3. Дослідження уманського краєзнавця і директора ДІАЗ «Стара Умань» Владислава Давидюка.
Будинок збудовано в часи військових поселень. У 1852 році будівля вже прикрашала центральну частину міста. Про те, що будинок уже був, нам відомо з газети «Киевские губернские ведомости» від 10 січня 1853 року: «…Против полиции по Садовой улице красуется одно частное двухетажное каменное здание, которому не стыдно было бы занять любое место в Киеве или Одессе».
Вулиця Садова до 1909 року |
На початку ХХ століття власником стає пан Фрейденберг, перед цим господарем будівлі була пані Солодова. Значна частина приміщень у будинку належала відділенню Петербурзького торгівельно-промислового комерційного банку, відкритому наприкінці серпня 1894 року. Першим керуючим банку було призначено місцевого жителя, почесного громадянина І. Рахліса. У 1903 році керуючим банку був Віктор Людвикович Гавліковський, а вже в 1913 році цю посаду займав Олександр Петрович Чеховський. У 1917 році банком керував Михайло Каетонович Вільканець, який помер у 51 рік від аневризми серця 6 липня 1917 року. 11 березня 1919 року в місті було встановлено радянську владу. У цей період більшовики наказали всім банкам у місті відкрити свої сейфи. Комісар фінансів Уманщини І.Стансон видав наказ № 17 від 14 квітня 1919 року, у якому попереджав, що якщо сейфи не будуть відкриті, то він їх буде відкривати особисто. Для Петербурзького торгівельно-промислового банку така дата була призначена на п’ятницю 17 квітня з 10-ї години ранку. На початку лютого 1920 року в приміщенні колишнього торгово-промислового банку розпочав роботу Уманський відділ народного банку УССР. Тут же у цей період тимчасово розмістилася редакція і контора газети «Вісти боротьби» - видання ревкому Правобережжя та Уманського комітету УКП. (боротьбистів).
Рекламне оголошення 1902 рік. |
Реклама в газеті "Уманський листок". 1904 рік |
З 25 лютого 1902 року в будинку розпочинає функціонувати «Первая Берлинская химическая красильня и пятновыводное заведение К.Л. Осташевского». У 1904 році заклад продовжував працювати в цьому будинку. З 1903 року по липень 1904 року тут була друкарня – Іцки Срулєвича Цейтліна (у липні переїхав на Садову, 4). У 1911 році знаходилося відділення фабрики каучукових штемпелів та граверна майстерня Р. Мудрика. До 1912 року на другому поверсі будинку розміщувався «Зал общественного собрания». У 1912 році тут знаходилася друкарня обласної газети «Юго – Запад». У 1913 році тут знаходився ювелірний магазин братів А. і І. Сироти, при магазині була майстерня з ремонту годинників та відділ з продажу оптичних приладів. Товариство «Проводник», що знаходилося в будівлі в 1914 році, займалося продажем галош, лінолеуму, хутрових курток для мисливців, а також продажем автомобільних, велосипедних та екіпажних шин, колес, ресор, втулок. З 1 травня 1914 року тут тимчасово розмістився універсальний магазин Б. Гольдінера.
Реклама в газеті "Провинциальный Голос". 1914 рік |
Реклама в газеті "Провинциальный Голос". 1914 рік |
У 20-х роках в приміщенні колишнього «Гражданского клуба» працював уманський суд. На першому поверсі в одній з кіинат була перукарня. З 15 вересня 1925 року видавництвом газети «Робітничо – Селянська Правда» в будинку було відкрито 2-гу книжково-паперову крамницю «Освіта». Перша крамниця з такою ж назвою знаходилася на вулиці Радянській, 40. У ті часи в будівлі розміщувалися профспілки. З 15 липня 1926 року книжково-паперова крамниця отримала нову назву «Селянська правда».
Вулиця Садова. Початок ХХ століття |
Напередодні війни споруда належала військовим. На першому поверсі був гарнізонний клуб, у якому проводили показ як художніх, так і документальних фільмів для військових уманського гарнізону та жителів міста.
Червоноармійський загін перед будинком Фрейденберга на вулиці Садовій. 1923 рік |
Після війни в будинку знову знаходилися військові установи, а з 1958 року розмістилася середня школа № 8. Протягом трьох років, починаючи з 1958 року , рембуддільниця №2 (начальник Ф. Шпитальов) проводила реконструкцію приміщень для нової школи. Наприкінці 60-х років позаду будівлі до центральної споруди було прибудовано спортивний зал.У 1984 році школа перейшла в будинок по вулиці Енгельса, 4.
З 1984 року і по теперішній час у будівлі розташувалася Станція юних техніків (СЮТ). Історія станції бере свій початок з квітня 1927 року . Тоді вона називалася Дитяча технічна і сільськогосподарська станція. До початку Другої світової війни станція налічувала декілька профілів, в основному, сільськогосподарського напрямку. Під час війни станція не працювала. Свою діяльність станція відновила в кінці березня 1946 року як дитяча технічна станція. У 1947 році згідно з Інструктивного листа Центральної станції юних техніків станція знову змінила свою назву на Станцію юних техніків та натуралістів. У той час налічувалось 6 профілів гуртків: юних натуралістів, радіолюбителів, авіамоделістів, фотолюбителів, хіміків та гурток з вивчення ремесел. У 1956 році станцію знову перейменували на Уманську дитячу технічну станцію, у якій вже працювало 9 технічних профілів. (На той час станція знаходилася в приміщенні на вул. Шевченка). Свою теперішню назву Станція юних техніків отримала в 1969 році (тоді вона була на вул. Радянській). З 1974 року кількість профілів збільшилась до 12. Сьогодні станція працює за 18 профілями.
У будинку, крім станції, знаходиться ще ряд різних установ та магазинів.
Література:
- Подорож вулицями старої Умані / В.М. Давидюк. – 2-ге вид., допов. – Умань: ВПЦ «Візаві», 2018. – 527 с.
- Історія уманських вулиць: вулиця Радянська, вулиця Садова та вулиця Рафаїла Чорного. Випуск 3 / В.М. Давидюк // – Умань : ВПЦ «Візаві» (Видавець «Сочінський»), 2014. – 428 с.
У рамках ознакування історичних будівель Умані, відбулось встановленя інформаційних табличок. 9.03.2021 р. |
або перейшовши за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScnQpMR4TqTE7J522l87Asc-QjwzsqwJQBsxjBU5OS4H01Row/viewform?usp=sf_link
Ми у Instagram:https://www.instagram.com/stara_uman/
Youtube канал:https://www.youtube.com/channel/UCl9OYglooPRVGDam5CiPenQ
Ми у Facebook:https://www.facebook.com/diaz.stara.uman/
Коментарі
Дописати коментар