Прибутковий будинок. Власниця Цірля Пінхасовна Дітлович. Вулиця Небесної сотні, 13,15. Дослідження уманського краєзнавця і директора ДІАЗ «Стара Умань» Владислава Давидюка.

Центр міста. Кінець ХІХ століття.

Вулиця Небесної сотні, 13,15. На початку 90-х років ХІХ століття на місці сучасного будинку стояли дерев'яні сараєподібні споруди, підтвердженням чого є дана фотографія.

Кам’яний триповерховий з підвальним поверхом будинок побудовано наприкінці ХIХ століття. Власницею споруди була міщанка Цірля Пінхасовна Дітлович. 1січня 1900 року будинок було закладено в Полтавський земельний банк на суму 24 000 крб. на 31 рік і 2 місяці. Цим же банком була надана позичка з 5 грудня 1901 року в сумі 2 100 крб. на один рік міщанину Іосю Юдко-Лейбовічу Дітловичу. Як і всі будівлі центру, це був прибутковий будинок. На першому та підвальному поверсі знаходилися магазини, другий та третій – здавалися в найм. Вся та дільниця складалася з крамниць, великих і гарних, крам у яких був не гірший, аніж київський. Постачання йшло не тільки з Києва, а й з Варшави, Одеси. У цьому будинку вперше по приїзду до Умані у 1903 році оселилася родина Н.В.Суровцової (відома письменниця, громадсько-політична діячка, журналістка, автор мемуарів). У цьому ж році тут проживав помічник присяжного повіреного Б.В.Гінзбург, знаходилася аптека К.А. Калиновського, при якій функціонував заклад шипучих вод.

Вулиця Миколаївська. Будинок, одна частина якого належала Лернеру, а друга Дітлович. (Фото 1907 р.)

16 червня 1908 року о 10 годині ранку в будівлі Уманського окружного суду відбулися публічні торги з продажу будинку міщанки Ц.П. Дітлович. Попередня ціна виставленого на продаж будинку становила 60 000 крб. (Як пройшли торги, свідчень не залишилося. З рекламних оголошень за 1913-15 роки власниками будинку являлися Дітловичі).

У 1913 році в будинку був аптекарський, косметичний, оптичний магазин Григорія Бродовського.

Реклама у газеті "Провинциальный голос". 1914 р.

З рекламних оголошень уманських газет за 1914-1915 роки відомо, що у будинку Ц. П. Дітлович (Бель Этаж) був зайнятий під контору і склад «Технический Дом» п. інж. Ф. Е. Качура, який займався освітленням, передачею сил різних струмів і напруг, виробництвом електростанцій.

У ці роки в будинку знаходився магазин канцелярських та паперових приладь Лейби Ойзеровича Шапіро, у якому продавали зошити, альбоми, художні рамки, гравюри, листівки, статуетки, вазочки, письмове приладдя тощо, поряд з магазином Шапіро був центральний мануфактурний магазин (свою книгарню Шапіро відкрив ще у 1881 році, місце знаходження якої не відомо. Помер Л.О. Шапіро 9 серпня 1916 року). З 1 червня 1914 року по літо 1915 року в приміщеннях будинку розмістилася контора і редакція газети «Голос Умани». З середини червня 1914 року на другому поверсі розмістився салон корсетів мадам Адеіли.

Саме в цьому будинку (свого часу на ньому було встановлено меморіальну дошку) 28 березня 1917 року відбулося перше засідання Уманської Ради робітничих і солдатських депутатів. У цьому ж році тут був клуб ремісників. У серпні місяці у приміщенні клубу розмістилося бюро цехових ремісників, яке на той час налічувало 800 членів і «примирительной камерой», яка займалася усуненням конфліктів між робітниками та роботодавцями.

Центральна частина міста. Фото часів Другої світової війни.

Будинок Ц.П. Дітлович 60-ті роки ХХ століття.

У 50-х та 90-х роках ХХ століття у приміщенні, де свого часу знаходився магазин Л.О. Шапіро, був магазин «Військова книга», зараз тут з 7 травня 2013 року відкрито кафе-бар «Централь». У колишньому мануфактурному магазині на початку 1959 року було відкрито «Кафе-кондитерська». З 90-х років ХХ століття воно відоме як кафе «Троянда».

Вулиця Радянська (нині вул. Небесної сотні). Святкова демонстрація. 1949 р.

Вулиця Радянська (нині вул. Небесної сотні). 1949 р.

Свого часу (у 80-х роках ХХ столітя) збоку від будинку була зроблена невелика прибудова, з якої сходи вели у підвальне приміщення під будинок де з середини січня 1986 року було відкрито магазин з продажу грампластинок, згодом у цьому приміщенні на вагу, в металевих вазочках стали продавали морозиво, а у 90-х роках тут відкрили магазин з продажу кримських вин.

Будинок Ц.П. Дітлович 60-ті роки ХХ століття.

Поряд у частині будинку, яка йде за № 15, у післявоєнні роки функціонував магазин з продажу військового майна «воєнторг», з 90-х років тут фірмовий магазин Уманського м’ясокомбінату. 28 січня 2006 року у реконструйованому приміщенні було відкрито піцерію «Челентано».

У середині 80-х років будинок планувалося знести, а на його місці побудувати Палац піонерів. На заваді цього проекту став розпад Радянського Союзу. Зараз цей будинок має жалюгідний вигляд на противагу того, яким він був на початку та навіть у 60-70-х роках ХХ століття.

Джерело: Подорож вулицями старої Умані / В.М. Давидюк. – 2-ге вид., допов. – Умань: ВПЦ «Візаві», 2018. – 527 с.