Вулиця Садова, №3. Будинок збудовано в часи військових поселень. У 1852 році будівля вже прикрашала центральну частину міста. Про те, що будинок уже був, нам відомо з газети «Киевские губернские ведомости» від 10 січня 1853 року: «…Против полиции по Садовой улице красуется одно частное двухетажное каменное здание, которому не стыдно было бы занять любое место в Киеве или Одессе».
На початку ХХ століття власником стає пан Фрейденберг, перед цим господарем будівлі була пані Солодова. Значна частина приміщень у будинку належала відділенню Петербурзького торгівельно-промислового комерційного банку, відкритому наприкінці серпня 1894 року. На початку лютого 1920 року в приміщенні колишнього торгово-промислового банку розпочав роботу Уманський відділ народного банку УССР. Тут же у цей період тимчасово розмістилася редакція і контора газети «Вісти боротьби» - видання ревкому Правобережжя та Уманського комітету УКП. (боротьбистів).
З 25 лютого 1902 року в будинку розпочинає функціонувати «Первая Берлинская химическая красильня и пятновыводное заведение К.Л. Осташевского». З 1903 року по липень 1904 року тут була типографія – Іцки Срулєвича Цейтліна (у липні переїхав на Садову, 4). У 1911 році знаходилося відділення фабрики каучукових штемпелів та граверна майстерня Р. Мудрика. До 1912 року на другому поверсі будинку розміщувався «Зал общественного собрания». У 1912 році тут знаходилася типографія обласної газети «Юго – Запад». У 1913 році тут знаходився ювелірний магазин братів А. і І. Сироти, при магазині була майстерня з ремонту годинників та відділ з продажу оптичних приладів. Товариство «Проводник», що знаходилося в будівлі в 1914 році, займалося продажем галош, лінолеуму, хутрових курток для мисливців, а також продажем автомобільних, велосипедних та екіпажних шин, колес, ресор, втулок. З 1 травня 1914 року тут тимчасово розмістився універсальний магазин Б. Гольдінера.
У 20-х роках в приміщенні колишнього «Гражданского клуба» працював уманський суд. На першому поверсі в одній з кімнат була перукарня. З 15 вересня 1925 року видавництвом газети «Робітничо – Селянська Правда» в будинку було відкрито 2-гу книжково-паперову крамницю «Освіта».
Напередодні війни споруда належала військовим. На першому поверсі був гарнізонний клуб, у якому проводили показ як художніх, так і документальних фільмів для військових уманського гарнізону та жителів міста.
Після війни в будинку знову знаходилися військові установи, а з 1958 року розмістилася середня школа № 8. Протягом трьох років, починаючи з 1958 року , рембуддільниця №2 (начальник Ф. Шпитальов) проводила реконструкцію приміщень для нової школи. Наприкінці 60-х років позаду будівлі до центральної споруди було прибудовано спортивний зал. У 1984 році школа перейшла в будинок по вулиці Енгельса, 4.
З 1984 року у будівлі розташувалася Станція юних техніків (СЮТ). У будинку нині знаходиться ряд різних установ та магазинів.
Коментарі
Дописати коментар