Шановні читачі, ми продовжуємо дослідження старовинних дверей нашого міста. Подорож продовжуємо по вулиці Садовій.
Вулиця Садова, 4 - в даній споруді збереглися старовинні двері, але в такому стані, що власникам будинку було б непогано привести їх до належного вигляду.
Історична довідка: Будинок було зведено наприкінці ХIХ століття. З адрес-календаря м. Умані на 1904 рік відомо, що в цей період власником будинку був Лев Ісаакович Круглий. Сам господар із дружиною та дочкою Зіною жив у невеличкій садибі , що виходила зі спільного двору готелю в завулок. А у великому триповерховому будинку знаходився Гранд-отель «Савой».
У 1900 році «Гранд-отель» належав Осташевському. Власником готелю в 1913 році був Ш. Вовнобой.
У 1903 році в будинку був кабінет зубного лікаря Софії Іванівни Савіцької, у цьому ж році тут проживав присяжний повірений Мирослав Іванович Савіцький. У 1904 році в будинку знаходилась майстерня з пошиття чоловічого одягу А. Лейбовича. У 1905 році під готелем знаходилася друкарня Тарадаша і Перельштейна.
У 1906 році в будинку Л. Круглого оселилася родина Надії Віталіївни Суровцової – відомої громадської та політичної діячки. Родина Н. В. Суровцової проживала в другій половині будівлі на третьому поверсі і займала сім кімнат (північна частина будинку), під ними жив лікар Едуард Антонович Ліпський.
У 1911 році в будинку деякі приміщення винаймали: контора фабрики «Добржинського і Кº» з прийому замовлень на тротуарну плитку, черепицю і цеглу, торговий дім інж. техн. А.А. Боянчик і Кº з продажу англійських газо-генераторних і нафтових двигунів системи КРОССЛЕЙ. У цьому ж році тут був магазин М. Барембойма і Х. Сукерніка з продажу годинників, оптичних приладів, виробів із золота та срібла. При магазині діяла зразкова майстерня з ремонту годинників, виконувалися ювелірні і граверні роботи. З 1914 року в будинку розмістилася контора з розносу та розклеювання на кіосках міста афіш, оголошень, плакатів, наприкінці року в нижньому приміщенні відкрито відділення з продажу ковбаси М. Галатика. У 1915 році тут також був «писче – бумажный магазин и переплетная мастерская М.Г. Кемельмана». У 1917 році в будинок переїхав лікар-стоматолог І.А. Орлянський. Свого часу в будівлі знаходився польський клуб «Огніско».
У 1920 році тут була «Чрезвычайная Ревизионная комиссия Реввоенсовета», фінансовий відділ якої знаходився на третьому поверсі. Після 1920 року будинок належав Управлінню міліції Уманського повіту, з 1923-го по 1930 рік – Управлінню окружної міліції. У 20-х роках тут також знаходився Райсоюз. Напередодні Другої світової війни тут діяв Уманський райком партії. Під час війни (1941-1944 рр.) будинок німецькими окупантами було спалено і зруйновано.
У 1946 році Уманською міською радою було прийнято рішення за № 339 від 29 травня про передачу у власність споживчій кооперації на відбудову спалений і зруйнований будинок для розміщення під торговельно-кооперативний технікум.
Відбудова споруди на вулиці К. Маркса, 4 розпочалася в 1947 році й закінчилася 1950 року. З 1 жовтня 1949 року розпочав роботу кооперативний технікум УКООПСПІЛКИ.
До 5 липня 1966 року Уманський кооперативний технікум було переведено в місто Черкаси, а Черкаське кооперативне професійно-технічне училище Черкаської обласної спілки споживчих товариств та республіканська школа Центроспілки з підготовки ревізорів - в Умань.
У 1984 році кооперативне училище реорганізовано в Уманське середнє кооперативне профтехучилище.
З 1999 року в більшій частині колишнього готелю знаходилася Уманська філія Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу.
Напередодні 1 вересня 2014 року навчальний заклад закрили.
Коментарі
Дописати коментар