Готель "Франція". Дослідження уманського краєзнавця і директора ДІАЗ «Стара Умань» Владислава Давидюка.

 

    Умань з другої половини ХVIII століття була місцем значних ярмарок, на які з усієї округи з’їжджалися купці. У зв’язку з цим у місті виникла велика кількість заїжджих дворів. Такій їх кількості сприяли так звані відпусти на день св. Яна, на день святих апостолів Петра і Павла, на день Преображення Господнього. В ці дні на свята завжди були значні приїзди багатої польської публіки, яка зупинялася у цих дворах. У 1882 році в місті налічувалося 14 заїжджих дворів. До наших днів дійшли деякі назви цих закладів, заїзд «Під квочкою», «Під лебедем», «Під карасем» та інші. З часом старовинні заїжджі будинки в Умані стали зникати. Так у 1914 році в місті було тільки 7 заїжджих дворів (чотири з них знаходилося на старому базарі, решта на вулиці Нижньо-Миколаївській (сьогодні вулиця Гайдамацька, раніше — Р. Чорного). Навзамін з’явилися сучасні готелі. Кількість уманських готелів в різні періоди розвитку міста була неоднаковою.
    «Адрес-календар» на 1904 рік згадує дев’ять таких будівель; «Весь Умань» на 1911 рік — дев’ять; а «Календарь-справочник на 1914 г.» Гершенгорна дає відомості про 15 готелів. Гортаючи сторінки газет включно до 1919 року ми дізнаємося про появу нових готелів.

Торгові ряди у центрі міста. До 22 лютого 2014 р. на цьому місці стояв пам'ятник Леніна.

     7 квітня 1918 р. об. 11:30 на вул. Миколаївській розпочався парад 2-го польського корпусу під командуванням генерала Геллера. Поряд із готелем "Франція" розташовувався особовий склад штабу. Перед уманцями в парадному строю пройшли військовий оркестр, кавалерія, артилерія, піхота і "Залізна бригада".

    Архітектурною окрасою площі Соборності є готель «Умань». Мало хто з уманців знає, що на цьому місці знаходився збудований у другій половині ХІХ сторіччя двоповерховий будинок, на другому поверсі якого розміщувався готель «Франція».

    Будівля належала домовласнику Жураковському, пізніше перейшла у спадок його дружині, а можливо й дочці — у подальших оголошеннях згадується як будинок Жураковської. На першому поверсі споруди розміщувалися різноманітні крамниці та магазини. У 1903 році власником аптекарського магазину, що знаходився на першому поверсі будинку, був Ізраїль Соломонович Бонфельд. Одним із торгівельних закладів був магазин з продажу німецьких ковбас М. Галатика і М. Веселовського. Відома українська письменниця та громадська діячка Н.В. Суровцова згадувала: «На смак це все було першорядне. Вславився Галатик ще й своїм одним продавцем — це був справжній карлик з старим зморщеним личком і тонким дитячим голосом». У 1911 році був магазин з продажу хутра, суконних та мануфактурних виробів І. Пхора і М. Ілуфбанда, залізо-скобяний магазин Людвіка Вернера заснований в 1858 році. У 1914 році торговий дім І.С. Бонфельда, який торгував велосипедами та піаніно. У магазині Бонфельда у 1919 році розміщувалася редакція та контора газети «Вісті (Известия) Уманського повітового військово-революційного комітету». З середини липня 1920 року в колишньому магазині Бонфельда знаходилася робітничо-селянська інспекція.

Поряд з готелем "Франція", двоповерховий будинок готелю "Бель-Вью". Початок ХХ ст.

Поряд з готелем "Франція", двоповерховий будинок готелю "Бель-Вью". Початок ХХ ст.

     

    На другому поверсі розміщувався готель. Після 1909 і до 1913 року під готелем розміщувалася друкарня «Энергия», власниками якої були Х. Баренбойм і Я. Перельштейн. У 1911 році при готелі «Франція» був ресторан «Товарищество». Рекламне оголошення ресторану повідомляло: «Завтраки, обеды и ужины по карте. Цены общедоступные. Ежедневно свежая получка провизии. Ресторан ведется под личным наблюдением самих хозяев. С почтением «Товарищество»». У 1913 році орендарем готелю був І.Л. Дітлович.

     У 1916 році орендарем ресторану при готелі «Франція» був пан Сікорський. У серпні орендатор ресторану, за допущення вживання спиртних напоїв в окремому кабінеті постановою м. Київського губернатора, був підданий адміністративному арешту на один місяць, із заміною штрафом в 300 крб.

    З квітня 1919 року в приміщеннях колишнього готелю діяла військово-політична школа червоних офіцерів 2-ї Української радянської дивізії.

     В радянські часи до 1941 року тут теж був готель, а в його будівлі зберігалися фонди міжрайонного державного архіву. У липні 1941 року, внаслідок бомбардувань центру міста німецькими літаками частина готелю в якому і знаходився архів було зруйновано. Нацистські окупанти знищили будівлю і архів, в якому загинули важливі документи радянського періоду і ХVIII-ХХ століть.

Зруйнована частина будівлі колишнього готелю "Франція", у якій знаходився міжрайонний державний архів.

Нацистські солдати вітають колону з А. Гітлером та Б. Мусоліні, що проїздять біля зруйнованого готелю. 28 серпня 1941 р.

 

 

Руїни колишнього готелю "Франція". 1941 р.

Місцеві жителі під наглядом нацистських окупантів розбирають зруйнований будинок, у якому колись знаходився готель "Франція". 1942 р.

 

 

    Після звільнення міста від нацистських окупантів на місці зруйнованого готелю уманці розчистили руїни, збудували дошку пошани, в центрі якої було зображення у повний зріст Й.В. Сталіна, висадили квітники, розбили газони, посадили дерева та кущі.

Дошка пошани на місці колишнього готелю "Франція"

    Докорінно архітектурний вигляд центру міста змінився після того, як в кінці квітня 1959 року став до ладу на місці зруйнованого готелю «Франція», готель «Умань» на 165 номерів. У 1968 році до готелю було зроблено прибудову, внаслідок чого кількість місць зросла до 285.

Готель "Умань". 1959 р.

Література: 

• Подорож вулицями старої Умані / В.М. Давидюк. – 2-ге вид., допов. – Умань: ВПЦ «Візаві», 2018. – 527 с.
  

Детальніше: Ознакування історичних будівель

 

________________

Замовити екскурсію можливо за номером: (093) 212 10 99
або перейшовши за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScnQpMR4TqTE7J522l87Asc-QjwzsqwJQBsxjBU5OS4H01Row/viewform?usp=sf_link

Ми у Instagram: https://www.instagram.com/stara_uman/
Youtube канал: https://www.youtube.com/channel/UCl9OYglooPRVGDam5CiPenQ
Ми у Facebook: https://www.facebook.com/diaz.stara.uman/