Прибутковий будинок. Вулиця Садова, 18. Дослідження уманського краєзнавця і директора ДІАЗ «Стара Умань» Владислава Давидюка.

  

Вулиця Садова, 18. Будинок Примазона. Фото початку ХХ століття

 Власником двоповерхового прибуткового будинку, що своїм фасадом виходить на вулицю Садову, був Примазон. У 1910 році тут орендувала приміщення Уманська громадська бібліотека-читальня, а у 1912 році деякі приміщення винаймав лікар Д. Гріншпун, який спеціалізувався на лікуванні венеричних та шкірних хвороб. До червня 1913 року тут знаходилася контора і редакція газети «Вести». З осені 1913 року і до 1 січня 1914 року тимчасово працював Уманський літературно-художній гурток. У 1913-15 роках тут було страхове товариство «Россия» , власником якого був Іона Хаімович Еттінгер. Після його смерті всі справи 22 травня 1915 року передано його наступникам, Якову Іоничу та Фрумі Іонівні Еттінгерам.

Вулиця Садова, 18. Так виглядав будинок наприкінці ХХ століття

 

Реклама в газеті "Голос Умани". 1916 рік

    З 1 липня 1915 року «Уманское коммерческое училище 1-го общества преподавателей» взяло в оренду приміщення будинку під навчальні класи. На той час адреса училища була: «Садовая ул. №16». (Історична довідка: Газета «Провинциальный Голос» від 5 червня 1912 року стосовно відкриття даного училища писала, що Управляючий учбовим відділом Міністерства Торгівлі та Промисловості надіслав телеграму № 1230 від 2 червня 1912 року, у якій повідомляв: «Устав общества преподавателей утвержден. Разрешение на открытие обществом коммерческого училища последовало. Копии уставов будут препровождены дополнительно». Спочатку комерційне училище розмістилося по Базилянському провулку (нині вулиця Некрасова)). Директором комерційного училища був Микола Мстиславович Бутирський. Не можна не згадати цікавий факт, коли дирекція училища 27 грудня 1915 року в приміщенні училища організувала ялинку для дітей біженців. Про цей захід написано в газеті «Голос Умани» від 31 грудня 1915 року: «…К 3 ч. дня к училищу потянулись матери-беженки со своїми детьми. Здесь они любезно встречены были устроительницами елки, которые вели их сначала в столовую. Здесь всем пришедшим было предложено обильное угощение из горячих блюд – мяса, сосисок, пирожков и чая со всякими сластями. После угощення приглашенные разместились в зрительном зале. Пред ними учениками училища сначала было исполнено небольшое концертное отделение, а затем разыграна весьма живо детская пьеска, вызвавшая у маленьких зрителей неудержимый хохот. Затем, под звуки марша военного оркестра, дети парами двинулись в соседний зал, где уже сверкала огнями огромная елка. Налюбовавшись елкой малыши под руководством детей из Благотворительного приюта, спели несколько песен. Затем начались разные игры, танцы и т.п. После всего, дети получили по игрушке, пакетику со сластями, книжке, и мальчики по рубашке, а девочки по платьицу. 3 часа развлечений промелькнули незаметно…».

Випуск Уманського комерційного училища 1-го товариства викладачів. 1916 рік

    З 25 січня 1916 року при училищі Уманським комітетом Червоного Хреста були організовані лекції восьмитижневих курсів з підготовки сестер милосердя військового часу. Виявило бажання бути присутніми на цих курсах 160 осіб, прийняли 90. Перед початком занять о 5 годині вечора було проведено молебень, а в 6 годин розпочалися лекції. У цьому році в актовому залі училища неодноразово проводилися засідання товариства охорони пам'ятників старовини і мистецтва. На цих засіданнях виступав із доповідями про проведені археологічні дослідження на Уманщині майбутній засновник Уманського краєзнавчого музею П.П. Курінний.
    У травні 1917 року в приміщенні училища розмістилася редакція і контора щотижневої газети «Вільна Україна».
    У часи громадянської війни приміщення будинку постійно займали загони революційних повстанців, які його й спалили.
    У 20-х роках ХХ століття після відновлювальних робіт у будинку розмістилася перша радянська музична школа.
    Під час окупації міста німецькими військами в підвальних приміщеннях знаходилися каземати німецької служби СД.
    У післявоєнний період будівлю було пристосовано для проживання мешканців міста.

Подвір'я музичної школи. 60-ті роки ХХ століття

Адміністративний корпус дитячої школи мистецтв (з 10.10.1917 року у цій будівлі знаходилася 1-ша селянська українська гімназія ім. Б. Грінченка)

    У двоповерховому будинку, що знаходиться позаду (нині тут знаходиться адміністрація Дитячої школи мистецтв), 15 жовтня 1917 року в урочистій обстановці, з проведенням молебня було відкрито 1-шу Селянську Українську гімназію ім. Б. Грінченка. Цей навчальний заклад на цьому місці проіснував до середини 1920 року.10 липня 1920 року в приміщенні колишньої гімназії було відкрито народний музей мистецтв.У наступні роки у цьому будинку також знаходилися навчальні класи музичної школи.

  Література: 

• Подорож вулицями старої Умані / В.М. Давидюк. – 2-ге вид., допов. – Умань: ВПЦ «Візаві», 2018. – 527 с. 
• Історія уманських вулиць: вулиця Радянська, вулиця Садова та вулиця Рафаїла Чорного. Випуск 3 / В.М. Давидюк // – Умань : ВПЦ «Візаві» (Видавець «Сочінський»), 2014. – 428 с.

У рамках ознакування історичних будівель Умані, відбулось встановленя інформаційних табличок. 9.03.2021 р.

Детальніше: Ознакування історичних будівель

________________

Замовити екскурсію можливо за номером: (093) 212 10 99
або перейшовши за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScnQpMR4TqTE7J522l87Asc-QjwzsqwJQBsxjBU5OS4H01Row/viewform?usp=sf_link

Ми у Instagram: https://www.instagram.com/stara_uman/

Youtube канал: https://www.youtube.com/channel/UCl9OYglooPRVGDam5CiPenQ

Ми у Facebook: https://www.facebook.com/diaz.stara.uman/