Лазня Ямпольського. Дослідження уманського краєзнавця і директора ДІАЗ «Стара Умань» Владислава Давидюка.

    

 

 

Вулиця Демуцького, 1. Лазня М.Л. Ямпольського. Початок ХХ століття

 Продовгувату одноповерхову будівлю на цьому місці було збудовано в 1904 році. У цій споруді на початку січня 1914 року було відкрито міську лазню, власником якої був М. Л. Ямпольський. У лазні було два відділення: одне загальне по 60 коп. з чоловіка, а друге, з окремими номерами, по 1крб. 50 коп. Касиром у лазні працювала жінка. Біля номерів чекали своїх клієнтів номерні. Одним із них був чоловік похилого віку Мойсей. В їхні обов'язки входило обслуговування клієнтів. Вони готували ванну, намилювали і мили відвідувачів. Номери освітлювалися електрикою. У номері було дзеркало, вішалка, тапчан, ванна і лавка. Про звичаї і порядки, які були в бані у 1917 році, нам відомо з щоденника П.Ф. Курінного: «…Приехали в баню Ямпольского… В передней грязь, непорядки; билеты продает какая-то нахальная сухая молодая билетерша и говорит, что «№ заняты»… Садимся на скамейке и ждем… Приходят и уходять солдатики и еще какая-то публика… Орлом прошел какой-то военный… «Дайте № 7-скорее», - говорит сухая билетчица и бежит вслед за ним… Тут же крутяться подозрительные субьекты и висят обьявления: «Остерегайтесь воров, смотрите за своїми вещами. Часы и деньги сдавать в кассу»… Вся эта публика грязная, нахальная… Жду я и уже начинаю думать – не забыли ли меня. Сухая барышня говорит: «Пожалуйте – уже свободно»… Идем, в коридоре несколько нумеров и сидят номерные – указали мне номер, освещенный электричеством, но мокрый, с дзеркалом – вешалкой, топчаном, ванной и скамейкой… Раздеваемся… Номерной приготовил ванну… Я купаюсь, а номерной приготовил мочалку и мылит меня мылом и моет… Скоро обмываюсь и одеваюсь…».

    У радянські часи лазня продовжувала працювати. За даними Уманського окружного фінансового відділу від 1927 ріку відомо, що в лазні на той час було 7 ванних кімнат, 4 загальних та парове відділення, які були спроможні обслужити 50 чоловік на годину. Пропускна здатність лазні за 8-годинний робочий день, враховуючи 7 годин фактичної праці та 1 годину на прибирання, давала можливість «пропустити у ванних кімнатах» – 49 чоловік, у загальних – 28 та в паровому відділенні - 350 чоловік. Низька пропускна спроможність лазні стала причиною того, що у другій половині 30-х років було збудовано нову двоповерхову лазню на вулиці Урицького.      

    У 1934 році в одній із кімнат лазні Уманська швейна фабрика організувала прання спецодягу працівників Південно-Західної залізничної дороги.

    У післявоєнні роки до середини 50-х років тут був головний кінопрокат, потім споруда належала Уманському міськхарчокомбінату. Тут розмістився цех безалкогольних напоїв, у якому спочатку виготовляли ситро, квас, пізніше його перепрофілювали на цех з виробництва оцту.
     З 2002 року тут розмістилося приватне підприємство з ремонту автомобілів та деталей до них.

 

 

Література: 

• Подорож вулицями старої Умані / В.М. Давидюк. – 2-ге вид., допов. – Умань: ВПЦ «Візаві», 2018. – 527 с. 

• Історія уманських вулиць: вулиця Радянська, вулиця Садова та вулиця Рафаїла Чорного. Випуск 3 / В.М. Давидюк // – Умань : ВПЦ «Візаві» (Видавець «Сочінський»), 2014. – 428 с.

________________

Замовити екскурсію можливо за номером: (093) 212 10 99
або перейшовши за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScnQpMR4TqTE7J522l87Asc-QjwzsqwJQBsxjBU5OS4H01Row/viewform?usp=sf_link


Ми у Instagram:https://www.instagram.com/stara_uman/

Youtube канал:https://www.youtube.com/channel/UCl9OYglooPRVGDam5CiPenQ

Ми у Facebook:https://www.facebook.com/diaz.stara.uman/ 

 

У рамках ознакування історичних будівель Умані, відбулось встановленя інформаційних табличок. 9.03.2021 р.

Детальніше: Ознакування історичних будівель