Історія уманського навчально-виховного комплексу «ЗОШ I – III ст. № 7 – колегіум». Публікація уманського краєзнавця і директора ДІАЗ «Стара Умань» Владислава Давидюка.

Історія уманського навчально-виховного комплексу «ЗОШ I – III ст. № 7 – колегіум»

У грудні 1877 року в Умані відкрилося приватне жіноче училище 2-го розряду Розалії Львівни Семенцевої. Через три роки власниця закладу звернулася до міністерства освіти, щоб її закладу надали статус міністерської прогімназії. На 1882 рік заклад уже був 4-х класним жіночим училищем. У цьому році в черговий раз Розалія Семенцова звернулася до вищих органів влади з проханням надати її закладу статус прогімназії. Ось як про це писала Київська газета «Заря» № 154 від 13 липня 1882 року в рубриці «Изъ Умани намъ пишутъ»: «Вотъ уже почти два года, какъ содержательница частнаго 4-хъ класснаго женскаго училища г-жа Семенцова добивается въ министерстве признанія за училищемъ правъ министерской прогимназії; все хлопоты ея и усилія до сихъ поръ, благодаря отсутствію надлежащихъ узаконеній, оставались безплодными; нынеже, благодаря циркуляру министерства народ. просвещенія отъ февраля месяца, какъ намъ достоверно известно, г-жа Семенцова вновь возобновила свое ходатайство. Имея за собою 4-хъ летнее содержаніе училища сов семи необходимыми почти приспособленіями, какъ-то библіотеку и т. п., министерскую субсидію, педагогическій опытъ, она, а равно и общество, съ нетерпеніемъ и полной надеждой ожидаетъ, что попечительный советъ удовлетворитъ, наконецъ, насущной потребности не только нашего города, но довольно значительнаго района, охватывающаго нашъ городъ».

Цю ж тему на своїх сторінках підтримала інша Київська газета «Кіевские губернские ведомости» від 7 вересня 1882 року.

На цей раз міністерство освіти звернуло увагу на неодноразові прохання пані Семенцової і у 1883 році училищу було надано статус прогімназії. У 1886 році їй надали статус шестикласної прогімназії. («Памятная книжка Киевского учебного округа ч. 1 Киев, 1891 н. - с.107).

Наступна сторінка історії навчального закладу пов’язана з іменем Олександри Василівни Левицької.

На базі попередньої прогімназії у 1886 році розпочала свою діяльність приватне жіноче училище 1-го розряду Олександри Левицької. У 1891 році в училищі навчалося 36 вихованок. («Памятная книжка Киевского учебного округа ч. 1 Киев, 1891 н. - с.110).

У 1893 році приватне училище отримало 2-й розряд. («Памятная книжка Киевского учебного округа на 1914/1915 учебний год» - Сведенія на 15 октября 1914 года, ч. 1 и ч. 2, Киев, 1914 н. - с.425).
У 1903 році приватне чотирикласне жіноче училище розміщувалося у Штабному провулку (нині вул. Слонського Анатолія) у будинку пані Левицької.

вул. Кизила Андрія, 7. Будинок Ш. М. Ланди

30 травня 1906 року закладу було надано права гімназії. У цей період гімназія інтенсивно розвивається. Будинок у якому проходили навчання не задовольняв потреб гімназії. Постало питання про будівництво нової будівлі. На період будівництва заклад переїхав у наймане приміщення. З «настольно-справочной книги-календаря на 1911 год «Весь Умань» відомо, що гімназія орендувала приміщення по Суворовській вулиці (нині вул. Кизила Андрія, 7) у будинку Ш. М. Ланди, площею 120 кв. сажень (сажень – 2, 134 м). На його утримання витрачалося до 20000 крб. В гімназії було 7 основних класів і один підготовчий. Плата за навчання у підготовчому класі складала – 50 крб., а в основних – 100 крб. на рік. («Памятная книжка Киевского учебного округа на 1911год» - с.309).

У 1909 - 1910 роках коштом О.В. Левицької було побудовано цегляний, двоповерховий будинок, який розташовувався у Штабному провулку (нині вулиця Слонського Анатолія). Кожен поверх мав внутрішній коридор шириною 3 аршини (аршин – 0, 711 м). Висотою 6 аршин. На першому поверсі розміщувалось шість великих кімнат і дві малих (канцелярія і служительська), на другому поверсі шість великих кімнат і три малих (кабінет лікаря, кабінет начальниці і буфет). Будинок будо обладнано водогоном, гасовим освітленням. Вентиляція залу і класів проводилася через вентилятори в стінах і кватирки. Біля гімназії знаходилося просторе подвір’я і невеликий садок. Садиба гімназії мала форму прямокутника площею 630 кв. саж. Будівельні роботи були виконані не якісно, тому через два роки виникла потреба замінити підлогу на першому поверсі, через ураження деревини грибком.(«Отчет попечителя Киевского ученого округа о состоянии женских гимназий и прогимназий за 1911 год»- Киев, 1912г. – с.52).

У різні роки педагогічний колектив жіночої гімназії мав різний склад викладачів. Наприклад у 1911 році він складав 17 осіб, у 1912 році – 22 особи, а на 1 січня 1913 року – 21 особа.

   Загальне уявлення про склад учениць гімназії можна скласти з відомості на 1 січня 1913 року. Загальна кількість учениць складала – 233 особи. З них: православних- 60, римо-католиків-19, інших християнських віросповідань-3, іудеїв- 151.
   За станом:
- чиновників – 22;
- із духовного звання – 6;
- почесних громадян і купців – 5;
- міщан і цехових – 176;
- селян – 24;( «Памятная книжка Киевского учебного округа на 1912/1913 год» - Киев, 1913 г.- ведомость №3).
   Крім загальноосвітніх предметів в гімназії викладали малювання, співи, музику та виразне читання.
   Для розширення кругозору учениць, організовувалися екскурсії. Так у 1911 році для учениць 1 і 2 класів під керівництвом вчительки географії організовано було дві екскурсії. Одну в Софіївку, де оглядали оранжерею, молочну ферму та пасіку. Другу в с. Піківець. Вчителька показувала ученицям різні породи дерев, каменів. («Отчет попечителя Киевского ученого округа о состоянии женских гимназий и прогимназий за 1911 год»- Киев, 1912г. – с.185).
   Проіснувала гімназія до 1920 року. У деяких публікаціях стверджується, що гімназія була закрита у 1917 році. Для спростування цієї інформації наводжу текст рекламного оголошення, яке подала в газету «Известия исполнительного комитета Совета Рабочих и Крестьянских Депутатов Уманщины» від 12 липня 1919року О.В. Левицька:

У 1920 році гімназії було ліквідовано і на їх базі створено трудові школи. Така сама трудова школа була створена і на базі колишньої гімназії О. В. Левицької.

У 1932 році реорганізували російськомовну семикласну трудову школу в десятирічну школу №7.

Опубліковано: Давидюк В.М. Історія уманського навчально-виховного комплекс «ЗОШ I – III ст. № 7 – колегіум». Уманська зоря. 2021. 12 лютого (№ 7.)